Джон Драйден — англійський поет, драматург, критик і перекладач, який остаточно ввів в англійську поезію александрійський вірш і залишив помітний слід у літературному житті XVII століття. Сам автор народився 19 серпня 1631 року в Олдвінклі (графство Нортгемптоншир) і присвятив усе своє життя літературі: поезіям, драмам, прозі та численним перекладам з французької й латині. Часом інтелектуальної домінанти Драйдена називають період 1660–1700 років — «століттям Драйдена» — що підкреслює масштаб його авторитету серед сучасників.
Біографічні віхи
Освіту Драйден здобував у Вестмінстерській школі та в Триніті-коледжі Кембриджського університету, який він закінчив у 1654. Після навчання літературна праця стала для нього основним заняттям: він писав вірші, п’єси і прозу, перекладав значні класичні й сучасні твори. В естетичному плані Драйден тяжів до зразків французького класицизму — у його художньому баченні відчутні впливи Буало, Мольєра, Лафонтена.
Політично та релігійно його позиції змінювалися. У молодості Драйден симпатизував республіканським і пуританським ідеалам, але після Реставрації Стюартів зайняв протилежні погляди і поступово став близьким до монархічного табору. Переломним у релігійному житті став 1686 рік, коли Драйден перейшов у католицьку віру. Подальші події політичного життя Англії також відбилися на його долі: «Славна революція» 1688 року, яка повалила Стюартів, змусила його відмовитися від присяги новій владі — за це його позбавили посад і пенсій.
Джон Драйден помер 12 травня 1700 року в Лондоні. Він похований у Вестмінстерському абатстві поряд із Дж. Чосером.
Поетична творчість
У поезії Драйдена помітні дві домінантні лінії: ода й сатира. Саме його поетичні твори сприяли остаточному утвердженню класицистичних засад в англійській поезії. Першим великим досягненням у ранній творчості стала «Поема на смерть його високості Олівера, лорда-протектора Англії, Шотландії та Ірландії» (“A Poem upon the Death of His late Highnesse Oliver, Lord Protector of England, Scotland and Ireland”, 1658), але після Реставрації Драйден написав оди на честь повернення і коронації Карла II: “Astra ea Redux” (1660) та “To His Sacred Majesty, a Panegyrick on His Coronation” (1661).
Серед поетичних творів різних років варто виділити також:
- “Annus Mirabilis: The Year of Wonders 1666” (1667) — так звана «історична поема», де зображені події 1666 року, зокрема перемога англійського флоту над Нідерландами та наслідки пожежі Лондона;
- політичні сатири, зокрема “Absalom and Achitophel” (1681) і “The Medal” (1682), спрямовані проти вігів;
- релігійні вірші та поеми, зокрема “Religio Laid or a Layman’s Faith” (1682) і “The Hind and the Panther” (1687), де проявляється його ставлення до церковних конфліктів;
- пізні оди та збірки, серед яких “Alexander’s Feast, or The Power of Musique” (1697) і “Fables, Ancient and Modern” (1699).
Політична поезія Драйдена часто носила алегоричний характер: у “Absalom and Achitophel” біблійні образи служили для виведення реальних політичних фігур — Авессалом ототожнювався з герцогом Монмаутським, Ахітофель — з лордом Шефтсбері. Його сатира викликала відповіді від літературних прихильників вігів, на що Драйден відповів гострою фабульною сатирою “Mac Flecknoe” (1682).
Релігійні мотиви у поезії
Релігія — одна з ключових тем у творчості Драйдена. У “Religio Laid” (1682) він виступає на захист англіканської церкви і проти деїзму, тоді як “The Hind and the Panther” (1687) відобразила його новий католицький погляд після переходу в католицизм. У цій поемі католицька церква постає в образі білосніжної лані, англіканська — як пантерa.
Драматургія: жанрове різноманіття
Драйден працював у багатьох драматичних жанрах — від комедій та трагікомедій до героїчних п’єс і творів, близьких до опери. Першою його комедією була “The Wild Gallant” (1662). Загалом йому приписують 27 п’єс різного характеру.
Комедійна традиція Драйдена часто спиралася на континентальні зразки: так, “Sir Martin Mar-All” (1667) писана за зразком Мольєрового “Легковажного”, сюжет “The Spanish Fryar” (1679) запозичений у Дж. Флетчера, а “Amphitryon” (1690) — переробка Плавта і Мольєра. Найвдалішою серед комедій вважають “Marriage a-la-Mode” (1671), де автор майстерно зобразив світське життя.
Трагікомедії Драйдена відображають впливи Д. Флетчера, А. Арді та романів мадам де Скюдері; за мотивами твору “Le Grand Cyrus” (в оригіналі авторами згадується мадам де Скюдері) він створив “Secret Love, or the Maiden Queen” (1666-1667) і “Love Triumphant” (1693).
Окрема група — так звані «героїчні п’єси», написані віршованою формою з елементами пригодницької й екзотичної фабули. Серед них:
- “The Indian Queen” (1662), “The Indian Emperor” (1665) — твори з екзотичним антуражем;
- “Tyrannick Love” (1669); двочастинна “The Conquest of Granada by the Spaniards” (1670); “Aureng-Zebe” (1675).
Пізні трагедії Драйдена свідчать про його класицистичні устремління: “All for Love” (1677) — віршована інтерпретація сюжету “Антонія і Клеопатри”, а також “Don Sebastian” (1689) і “Cleomenes the Spartan Heroe” (1692).
Драйден також наближав до опери певні драматичні форми: віршовані п’єси з музичним супроводом, як-от “The State of Innocence” (1677) на матеріалі “Втраченого раю” Дж. Мільтона, “Albion and Albanius” (1685) і “King Arthur” (1691), які прославляли Карла II і Якова II. Він переробляв драматичні твори попередніх майстрів, зокрема Шекспіра, К. Марло та Софокла.
Переклади, критика та останні роки
Перекладацька праця супроводжувала Драйдена протягом усього життя. Він звертався до латинської й грецької класики, а також до сучасних європейських авторів. У пізні роки його перекладацька активність була відчутною: у 1693 він переклав Персія та Ювенала, 1697 видав переклади всіх творів Вергілія, а в 1699 вийшла збірка “Fables, Ancient and Modern”, останнє прижиттєве видання, куди ввійшли віршовані переробки новел Дж. Боккаччо і Д. Чосера, переклади з Гомера, Вергілія й Овідія, а також різні вірші на випадок.
Драйден вважається одним із засновників англійської літературної критики. Він виклав свої теоретичні підходи в низці есе: “An Essay of Dramatick Poesie” (1668), “An Essay of Heroic Plays” (1672), а також у передмовах до власних творів. У цих працях він аналізував творчість попередніх і сучасних йому авторів — Дж. Чосера, Е. Спенсера, В. Шекспіра, Б. Джонсона, Ф. Бомонта, Д. Флетчера, Д. Мільтона — і намагався охопити їхній вплив на національну літературу.
Останні роки життя пройшли під знаком повернення до літературної праці після втрати придворних посад. Серед продуктів цього періоду — велика кількість перекладів і оригінальних переробок, а також ода “Alexander’s Feast, or The Power of Musique” (1697), яку Драйден вважав найкращою зі своїх творів і яку поклав на музику Г.Ф. Гендель.
Теми, стиль і літературна роль
Стиль Драйдена поєднував класицистичні ідеали та англійські поетичні традиції: він приніс в англійську поезію системність ритму александрійської строфи, вміння працювати з великими політичними й історичними сюжетами, а також винахідливу сатиричну манеру. У його драматургії видно прагнення до жанрової різноманітності: від легких комедій до масштабних героїчних й віршованих трагедій.
Політична проблематика, релігійні суперечки, запозичення й переробки з європейської традиції — усе це склало багатогранний образ Драйдена як автора, чия творчість служила дзеркалом суспільних і культурних процесів Англії XVII століття. Його роль як критика й перекладача доповнює образ письменника, що брав активну участь у формуванні літературної каноничності та смаків свого часу.
Коротка хронологія важливих подій:
- 19 серпня 1631 — народився в Олдвінклі (графство Нортгемптоншир).
- 1654 — закінчив Триніті-коледж, Кембридж.
- 1658 — опублікована “A Poem upon the Death of His late Highnesse Oliver…”.
- 1660–1661 — оди на честь повернення і коронації Карла II.
- 1667 — “Annus Mirabilis”.
- 1668 — отримав звання поета-лауреата.
- 1681–1682 — сатири проти вігів, включно з “Absalom and Achitophel” і “The Medal”.
- 1686 — перехід у католицтво.
- 1687 — “The Hind and the Panther”.
- 1688 — “Славна революція”, втрата посад і пенсій.
- 1693, 1697, 1699 — великі переклади і збірки у пізні роки.
- 12 травня 1700 — помер у Лондоні; похований у Вестмінстерському абатстві.
Драйден залишив після себе широкий корпус творів, що охоплює поезію, драму, критику й переклади. Він був автором, який умів поєднувати політичну ангажованість із художньою майстерністю, а також не боявся змінюватися разом із епохою. Його спадщина вплинула на подальший розвиток англійської літератури й сформувала уявлення про літературну норму в епоху класицизму.
