Термін «розрив» у театральній практиці описує момент, коли зламана цілісність сценічної ілюзії або раптове порушення ігрової послідовності змушує глядача помітити конструкцію вистави. У короткій довідці наведено мовні відповідники, різні види розривів і їхню роль у сценічному мистецтві.
Мовні відповідники
Відповідники терміна різними мовами дають змогу зрозуміти його спектр значень:
Англ.: rupture, discontinuity; нім.: Bruch; ісп.: ruptura; франц.: rupture.
Розрив театральної ілюзії
Цей вид розриву виникає, коли елементи вистави вступають у протиріччя з принципом когерентності* сценічної фікції. Ілюзія на сцені дуже швидко створюється, але так само легко руйнується: будь-хто з учасників дійства може «вийти за кадр» тих умов, що утворюють репрезентацію реальності.
Найчастіше ініціатором такого розриву стає актор. У протилежність художній прозі, де можливий розрив тональності в межах інтеґрації у фікцію, у театрі розрив постає як зовнішній фактор — той, хто бачиться чужим у порівнянні з побудованим на сцені світом.
Розрив гри
Розрив гри відбувається, коли актор відмовляється або несподівано перестає виконувати роль у звичному ключі. Це може виглядати по-різному:
- раптова зупинка у виконанні ролі або помилка в тексті;
- усвідомлене фальшування гри, коли актор грає навмисно недоречно;
- зміна реґістру, коли переплітаються різні тональні плани і цілісний образ персонажа руйнується.
Усі ці варіанти порушують безперервність уявної ситуації й відвертають увагу глядача на сам процес вистави.
Функція розривів
Зазвичай розриви виконують функцію дистанціювання*. Вони радше відкривають глядачеві конструкцію сценічного дійства, ніж ховають її, і тим самим сприяють формуванню естетики неперервності та фраґментарності. Розриви «змушують» глядача збирати розсипані частини, брати участь у відчитуванні сенсів і тим самим ідеологічно маркувати прийоми постановки.
Діалектичний аспект
Водночас поняття розриву має діалектичний характер: воно працює як ефективний засіб тільки в тому випадку, коли вистава має певну єдність або, іншими словами, когерентність*. Якщо ця базова цілісність відсутня, сам по собі розрив перестає бути гострим інструментом і втрачає значущість.
Ризики надмірності
Надмірне використання розривів або їхні немотивовані поява можуть привести до змін у стилі гри, іншої модальності когерентності або ж до повної некогерентності. В такому випадку спектакль стає важким для прочитання, а глядач втрачає орієнтацію в художньому тексті.
Літ.: Benjamin, 1969; Adorno, 1974; Voltz, 1974.
