Авторка: Сара Сон, професорка корейських студій Університету Шеффілда.
Телесеріал «Гра в кальмара» навряд чи можна назвати типовою корейською драмою: він жорсткий, безкомпромісний і часто шокуючий. У центрі сюжету — низка дитячих ігор, перетворених на смертельні випробування, що змушують героїв долати не просто суперників, а власні приниження, відчаї та борги. Хоч контент важкий для перегляду, шоу привернуло увагу глядацької аудиторії в усьому світі — воно стало найпопулярнішим серіалом на платформі Netflix щонайменше в 90 країнах.
Історія гри й людей у боргу
Серіал витриманий у форматі дев’яти епізодів, кожен з яких наближає нас до фінального протистояння. Група фінансово зруйнованих людей зволікає зі смертельною участю в шести іграх на виживання, що побудовані за зразком дитячих забав. Для багатьох із учасників ці ігри — останній шанс розплатитися з боргами або хоча б зникнути з очей оточення. Невдахи гинуть під час безжальної селекції, а переможець забирає головний приз — 46.5 мільярда південнокорейських вон (близько 29 мільйонів фунтів стерлінгів).
Перші серії знайомлять нас із різними героями та їхніми долями, показуючи, що кожен із них опинився на межі з різних причин. Тут є звільнений чоловік, що вліз у борги після невдалих бізнесів і азартних ігор; колишній керівник фонду, який зазнав краху; літній чоловік з онкозахворюванням; північнокорейський перебіжчик; пакистанський трудовий мігрант і невеликий кримінальний елемент — разом із сотнями інших, чиї життя підштовхнув до краю тягар південнокорейського капіталізму.
Ці герої, що походять з найрізноманітніших прошарків суспільства, виявляються зведеними до одноманітної логіки: гроші як останній вимір гідності й шансів. Саме через таке прочитання соціального тиску серіал став відгомоном реальних економічних і культурних проблем у країні.
Боргова проблема: масштаби та механізми
З кінематографічного образу грошей як радикального вирішального аргументу випливає питання: наскільки це відповідає реальності? Відповідь — цілком. Борги домашніх господарств у Південній Кореї виросли до рівня понад 100% ВВП країни, що робить її лідером в Азії за цим показником. Розрив у багатстві між верхніми 20% і низовими 20% також вражає: верхівка володіє капіталом у 166 разів більшим, ніж найменш забезпечені прошарки, і ця прірва за період з 2017 року збільшилася ще на половину.
Паралельно зростанню заборгованості йшло підвищення процентних ставок, що погіршувало співвідношення боргів до доходів. Для тих, хто не має запасних коштів, раптове звільнення або сімейна хвороба перетворюються на фінансову катастрофу. Саме такі шоки і штовхали людей до крайніх рішень — від намагань позичити у сумнівних кредиторів до підписів під неприйнятними умовами.
Хто опинився під найбільшим тиском
- Міленіали і люди у віці між 30 і 40 роками мають найвищу заборгованість відносно доходів.
- Сім’ї, які позичають на житло й освіту, витрачають значну частину бюджету на ці потреби.
- Мігранти та працівники на низькооплачуваних посадах відчувають обмеження у кар’єрному зростанні й соціальній мобільності.
У відповідь уряд у серпні оголосив про нові кредитні обмеження, спрямовані на зниження заборгованості серед молоді. Але таке регулювання має й зворотний бік: деякі позичальники переходять до дорожчих і ризикованіших форм позикування. Це підвищує ймовірність неплатежів і примушує людей звертатися до колекторів або нелегальних кредиторів.
Хоча в «Грі в кальмара» показані крайні, майже гіперболізовані випадки — наприклад, погрози проти життя чи органів — у реальності непропорційний тягар боргів справді породжує системні наслідки. Борги посідають одне з провідних місць серед причин самогубств у Південній Кореї — це соціальна реальність, від якої мистецтво лише віддзеркалює найгостріші переживання.
Соціальна нерівність, ідентичності й маргіналізація
«Гра в кальмара» малює не лише економічну трагедію, але й складну карту соціальних бар’єрів. У центрі уваги — ті, кого система або суспільство витиснули на периферію: мігранти, перебіжчики з Північної Кореї, люди з кримінальним минулим або ті, хто опинився за крок від безпритульності. Серіал відверто показує, як соціально-економічні нерівності підсилюють вразливість окремих груп.
Зокрема, в сюжеті присутня сцена безжальної експлуатації працівника-мігранта керівником фабрики — символ дисциплінарних і структурних бар’єрів, з якими стикаються іноземці, що приїжджають на заробітки. Північнокорейські перебіжчики ж показані як люди, які змушені долати не лише економічні, а й культурні й правові перепони, щоб знайти місце в новому суспільстві.
Серіал також звертає увагу на те, як культурні наративи про успіх і моральний обов’язок працюють у тандемі з економічними інтересами. Ілюстрацією може слугувати критичний погляд на роль християнства в суспільстві: шоу висміює ту трансформацію, яка відбулася під час швидкого економічного зростання в 1970-х і 1980-х роках, коли вплив церкви зростав паралельно з появою мегацерков і зміцненням елітних зв’язків між політиками та сім’ями чеболів.
У такий спосіб «Гра в кальмара» не лише критикує капіталістичну логіку, а показує, як інститути віри та влади іноді слугували прикриттям для корупції й зловживань. Розчарування в політичній й релігійній еліті підживлювало суспільний скептицизм і відіграло роль у формуванні морального клімату, який серіал безжально відтворює.
Універсальні резонанси і кінематографічний контекст
«Гра в кальмара» стала частиною більшого культурного руху, який по-новому інтерпретує південнокорейську реальність на міжнародній арені. У цьому сенсі її пов’язують із фільмом «Паразити», що отримав «Оскар» у 2020 році: йдеться про спільну тему — гостру соціально-економічну нерівність і її руйнівний вплив на життя простих людей.
Світова увага до цих творів свідчить про те, що історії, які виходять із конкретних національних контекстів, часто мають універсальний відгук. Економіки багатьох інших країн, які розвивалися подібно до Південної Кореї, теж стикаються з проблемами, що посилилися під час пандемії, — від безробіття до здорожчання житла й обмеженого доступу до захищених робочих місць.
У серіалі яскраво підкреслено: ті, хто досягає успіху в системі, часто роблять це ціною поразки інших — слабших через дискримінацію, власні помилки або просто невдачу. Цей моральний висновок відгукується далеко за межами корейського суспільства.
Останній епізод залишає відкриті двері для потенційного продовження. Проте навіть як окремий текст «Гра в кальмара» вже репрезентує велику історію — про розриви влади, капіталу та людської гідності — яка, на думку творців і аудиторії, ще далека від завершення.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Squid Game: the real debt crisis shaking South Korea that inspired the hit TV show» в журналі The Conversation 7 жовтня 2021 р.
Переклали студенти групи 22п Факультету іноземної філології Національного університету імені М.П. Драгоманова
