Контекст розмови та загальна думка
Під час фестивалю Княжий фронтмен гуртів «Чумацький шлях» і «Тартак» Сергій Строян розповів про власне бачення шляхів розвитку української музики та шоу-бізнесу. За його словами, еволюція індустрії змінила правила гри: те, що колись працювало — вже не дає тих самих результатів, а замість сталих схем з’явилися фрагментовані і швидкоплинні можливості.
Строян пригадує, що раніше для молодого гурту існував відносно прямий шлях до широкої аудиторії: участь у важливих музичних конкурсах могла принести миттєвий сплеск популярності. Прикладом такої схеми він називає відомі трансляції конкурсів, які збирали мільйонну аудиторію й одразу робили нові імена впізнаваними.
Чому фестивалі нині важливі
На його думку, нині саме фестивалі залишаються однією з ключових платформ, де молоді колективи можуть заявити про себе. Хоч масштаб охоплення вже не буде миттєво мільйонним, потрапляння до лайн-апу великого фестивалю дає поступове зростання кількості прихильників.
Строян наводить власний приклад: гурт «Чумацький шлях» грає вже 13 років, і, за його приблизними підрахунками, щоб досягти стадіонного рівня, їм потрібно близько 150 років. Ця ілюстрація підкреслює, що розвиток у сучасних умовах часто відбувається повільно і крок за кроком на кожному фестивалі з’являються нові слухачі, які вперше чують гурт.
Відсутність індустріальних платформ та незалежність музики
Строян зазначив, що в Україні практично вся музика може вважатися незалежною, бо бракує системи чи середовища, яке б інвестувало у молоді гурти й розвивало їх системно. Без такої підтримки роль розвитку бере на себе сам гурт: музиканти змушені займатися менеджментом, шукати ресурси на записи й просування.
Він також відмітив, що команди, створені в період «2000х з чимось роках», потрапили в період серйозних інформаційних змін і перестановок у схемах роботи індустрії. Ті, хто приходить після, поступово починають розуміти, як правильно будувати промоцію та розвиток.
Гроші, менеджмент і практичні реалії
За словами Строяна, музика — це також бізнес, і без інвестицій у запис, кліпи чи рекламу досягти широкої відомості неможливо. Він визнає власну історію: перші роки гурту він думав, що вистачить просто грати на фестивалях, але згодом з’ясувалося, що потрібно займатися менеджментом.
Приклад міжнародного визнання він наводить через участь «Чумацького шляху» у конкурсі Battle Metal: влітку 2019 року гурт посів четверте місце у цьому міжнародному конкурсі, що проходить у рамках німецького фестивалю Wacken Open Air. Після цього про них навіть вийшов сюжет на ТРК Україна, але Строян зазначає, що один такий інфопривід не гарантує стійкого інтересу — телеканали не завжди реагують на типові новини, наприклад про зйомку кліпу, оскільки подібних історій багато.
Короткий перелік практичних бар’єрів
- відсутність інвестиційних платформ для молодих гуртів;
- необхідність самостійного менеджменту та просування;
- обмежений охоплення медіа для банальних інфоприводів;
- поступовий характер нарощування аудиторії через фестивальну сцену.
Роль піару, блогерів і нових форматів
Строян підкреслює, що сьогодні піар і вміння правильно будувати інформаційні кампанії часто важать більше, ніж самі пісні. Він наводить приклад із сучасними інструментами популяризації: замість традиційного альбому іноді ефективніше робити короткі відео в ТікТок або працювати з блогером, який має велику аудиторію.
За його словами, хороший блогер може зібрати стадіон, хоча сам блогер може бути знайомий не всім. Для музикантів це означає: якщо хочеш швидко масштабуватися, можна концентруватися на побудові власної аудиторії в соцмережах — «збери 2-5 мільйонів» підписників в інстаграмі, і це відчинить нові двері.
Строян розповідає також про механізми роботи піару: іноді достатньо правильної схеми, аби ім’я артиста стало обговорюваним — прикладом він навів кейс, коли «Альона Альона» отримала таке поширення, що навіть люди, які не можуть наспівати її пісень, про неї знають. Це, в його трактуванні, свідчить про вміння її PR-команди побудувати інформаційний привід.
Поради для музикантів та індустрії
З розмови випливає кілька практичних рекомендацій, які Строян проговорює як висновки з власного досвіду:
- Плануйте менеджмент і просування так само серйозно, як роботу над музикою.
- Не очікуйте миттєвого успіху — розвиток часто займає роки; їм потрібні стійкі зусилля і системна робота.
- Думайте про співпрацю з піарниками й рекламщиками, бо саме вони вміють будувати правильні інфоприводи.
- Розглядайте сучасні платформи й формати (соцмережі, блогери, короткі відео) як інструменти швидкого масштабування.
- Поступово формуйте власні малі продюсерські центри; у майбутньому їхнє об’єднання може дати більший вплив на індустрію.
Погляд у майбутнє: маленькі продюсерські центри і об’єднання
Строян прогнозує, що в майбутньому гурти навчаться створювати власні маленькі продюсерські центри. За його логікою, ці автономні підрозділи дозволять командам краще контролювати свій розвиток і просування, а з часом такі центри можуть об’єднуватися в ширші мережі, створюючи серйозну інфраструктуру для підтримки молодих виконавців.
Таким чином, поєднання незалежної ініціативи гуртів і згуртованих продюсерських зусиль може посилити вплив на ринок і зробити його більш спроможним інвестувати в нові імена.
Підсумок: розвивати потрібно не лише музикантів
У підсумку Строян формулює головну думку так: для того щоб розвивалася українська музика, потрібно розвивати людей, які музикою не займаються — менеджерів, рекламщиків, піарників. Музикант часто більше зосереджений на творчості, на сенсах і текстах, а не на продажу власного продукту. Тому без професійної підтримки і менеджменту навіть хороша музика може залишитися непочутою.
Він підкреслює, що молодому гурту потрібні роки, щоб зрозуміти свій шлях: «молодому гурту потрібно 10 років, щоб зрозуміти як йому далі розвиватися». Ця відповідь звучить як заклик інвестувати у людей і структури, які здатні перетворити творчість на стійкий розвиток.
