Протягом першої декади жовтня у культурному житті Львова відбулася помітна подія — фестиваль аудіо-візуального мистецтва «Тетраматика», який тривав з 2 по 12 жовтня. Це був проєкт, що поєднав мультимедіа-виставки, перформанси, інсталяції та публічні розмови, у центрі яких стояло поєднання звуку, зображення й нових технологій.
Ідея і цілі фестивалю
Організатори позиціонували «Тетраматику» як спробу створити майданчик для діалогу між музикою, візуальним мистецтвом і ІТ-інструментами. За задумом координаторів, зокрема за участю НУРТ- координатора, фестиваль мав показати молодим художникам і аудиторії загалом, якими є тенденції в розвитку «нових медій» у світовому мистецтві і як їх можна застосовувати в українському контексті.
У поясненнях ідеї згадувався історичний контекст: маніфест Луїджі Руссоло, який сто років тому підкреслював важливість техніки й машин у музичній творчості, витягував питання про нові медіа в мистецтві. У західноєвропейському середовищі це сприяло співпраці художників, музикантів, інженерів і програмістів. Фестиваль вважали спробою прискорити цей процес в Україні та інтегрувати локальну практику в глобальні тренди.
Хто брав участь і звідки приїхали гості
Програма була міжнародною: крім українських авторів, у ній взяли участь митці з Бельгії, Німеччини, Тайвані, Росії та Польщі. Така присутність іноземних учасників підкреслювала прагнення організаторів створити платформу, де місцеві практики могли зустрітися з європейським і азійським досвідом у сфері аудіовізуальних мистецтв.
Серед авторів і виконавців, які були помітні в програмі, — Михайло Барабаш, Юрій Добжанський, Йоанна Земанек, Марія Сейнев, Вітольд Стельмачнєвіч, Олексій Хорошко, Грегор Штвєртня, Марина Фоменко та арт-група sviter. Ці імена фігурували як у виставкових перформансах, так і в дискусійних майданчиках фестивалю.
Чим була насичена програма
Фестиваль тривав дванадцять днів, упродовж яких відбувалося різне за формою і масштабом: звукові та відео об’єкти, інтерактивні інсталяції, аудіовізуальні перформанси та зустрічі з авторами. Глядачі могли зіткнутися і з виставковими проектами, і з живими виступами, і з освітніми подіями, присвяченими теорії і практиці медіамистецтва.
Відкриття відбулося 2 жовтня в Музеї Ідей. Організатори супроводили старт церемонії вступним словом і презентацією мультимедійних творів. У залі демонструвалися відео на плазмах, великі екрани показували проекції, а в навушниках відтворювалися звукові доріжки — усе це давало змогу гостям пережити проєкти максимально емоційно і зануритися в ідеї авторів.
Виставки в галереях
Наступна важлива виставка відкрилась у Львівській національній галереї мистецтв ім. Б.Возницького. Там були показані роботи Павела Яніцького з Польщі, Анни Василькової, Тамари Грідяєвої, Сергія Петлюка, Міхая Греку з Румунії, Тібо Глейзе з Франції та Лін Пен Чвен з Тайваню. Кураторські рішення об’єднували різні підходи до роботи зі звуком і зображенням, що давало змогу відчути широту тем і технічних рішень у сучасному аудіовізуальному полі.
Перформанси та дискусійні заходи
Поза виставковими просторами фестиваль також наповнювали перформанси та публічні розмови. У галереї Дзиґа та Detenpyla відбувалися живі виступи за участі Юрія Білея, Богдана Шумиловича та Антона Попова. Ці події виявилися важливими для демонстрації практичних можливостей інтеграції звуку і зображення в режимі реального часу.
Окрему увагу привернули аудіовізуальні перформанси українських митців Антона Лапо та Ujif_notfound. Їхні виступи відзначалися скоординованістю візуальної та звукової частин, атмосферністю та нестандартними композиційними рішеннями, що справило сильне враження на відвідувачів.
Лекції та теоретичні розмови
Фестиваль не обмежився лише показами і виступами: відбулися також лекції, спрямовані на осмислення ролі медіамистецтва в Україні. Заключною стала лекція Яніни Пруденко на тему «Медіамистецтво в Україні: онтологічний чи гіпотетичний статус?», у якій порушували питання про рівень прогресивності української практики на тлі європейських тенденцій і про те, як осмислювати місце мультимедіа у національному культурному полі.
Значення фестивалю для місцевої сцени
Організатори та учасники вбачали в «Тетраматиці» імпульс для подальшого розвитку мультимедійного мистецтва в Україні. За задумом, подія мала продемонструвати реальні можливості використання новітніх технологій у мистецьких творах і стати платформою, яка допоможе творчій молоді опанувати сучасні інструменти й ідеї.
Фестиваль підтвердив, що у Львові є культурно-творчий потенціал для подібних ініціатив: поєднання виставок, перформансів і дискусій створило середовище для обміну досвідом між авторами різних дисциплін і країн. Саме такий формат організації, як показало дійство, сприяє поступовому зростанню зацікавленості до «нових медій» серед українських митців і публіки.
Підсумки та перспективи
Підсумки фестивалю звучали оптимістично: заходи пройшли за участі вітчизняних і зарубіжних учасників, програма виявилася різноманітною, а представлена палітра аудіовізуальних практик дала підґрунтя для подальших дискусій і експериментів. Засновники фестивалю вбачали свою місію в тому, щоб стимулювати розвиток мультимедійного мистецтва і показати, як новітні технології можуть стати інструментом художнього вираження.
Залишаючи після себе галерею вражень і матеріалів для роздумів, «Тетраматика» стала ще одним кроком у процесі формування сучасного мистецького середовища в Україні та у Львові зокрема.
