Проблеми зі сном у дітей проявляються по-різному: хтось довго не може заснути, хтось часто прокидається вночі, а інші стикаються з дивними нічними явищами — від лунатизму до нічних жахів. Багато таких розладів пов’язані із незрілою нервовою системою і часто мають тимчасовий характер, однак іноді потрібна медична допомога та спеціалізоване лікування. У цьому матеріалі ми розглядаємо основні типи порушень сну у дітей, як їх розпізнати і що робити батькам.
Чому у дітей виникають проблеми зі сном
Циркадні ритми, які визначають наші цикли сну й неспання, закладаються ще під час внутрішньоутробного розвитку. Після народження вони проходять складний процес дозрівання: графік сну новонароджених сильно відрізняється від розкладу дорослих — немовлята сплять більшу частину доби, їх сон розбитий на численні короткі епізоди, не прив’язаний до світлого чи темного часу доби.
З віком частина сну поступово переміщується на ніч. Приблизно до півріччя життя формується більш стійкий циркадний цикл «сон — неспання», після чого вже можлива більш об’єктивна діагностика розладів сну. Однак у різні вікові періоди трапляються свої типові проблеми.
Поширеність розладів залежить від віку: у дітей віком 6–12 років вона становить 30%, у підлітків — 24%. У малюків раннього віку часто зустрічаються часті нічні пробудження; у тих, хто прокидається вночі тричі і більше, індекс психічного розвитку значно нижчий, ніж у дітей із меншою кількістю пробуджень. У дітей із психопатологіями (наприклад, СДВГ, тривожними чи депресивними розладами) порушень сну ще більше.
Неправильний або недостатній сон впливає й на фізичне здоров’я: нестача сну — потужний фактор ризику огрядності, а огрядність у свою чергу сприяє розвитку метаболічних проблем і може підвищувати ризик цукрового діабету 2-го типу. Депривація сну порушує роботу гіпоталамуса, що регулює апетит і енергетичний обмін, і може підвищувати артеріальний тиск. Американська академія педіатрії відносить дітей з проблемами сну до групи ризику розвитку артеріальної гіпертензії.
Поведінкова інсомнія: що це і як впоратися
Термін «інсомнія» позначає труднощі із засинанням та збереженням якісного сну. У дитячій популяції найбільш поширена саме поведінкова інсомнія — порушення, що зазвичай пов’язане з ритуалами, звичками та умовами, у яких дитина засинає.
Класифікація поведінкової інсомнії
- Порушення асоціацій. Дитина звикає засинати лише в певних обставинах — на руках у мами, у колясці, під перегляд мультиків. Коли ці умови відсутні, заснути самостійно важко.
- Синдром «зову з-за дверей». Характерний для дошкільного й молодшого шкільного віку: дитина відтягує відхід до ліжка, викликуючи батьків численними проханнями і судами. Іноді супроводжується страхом темряви і нічними кошмарами, через що потрібно диференціювати інсомнію від тривожно-фобічних розладів та парасомній. Часто виникає при відсутності чіткої рутини сну або за хронотипом «сова».
- Інсомнія через надмірне перебування в ліжку. Хоча цей підтип не завжди вважають офіційним діагнозом, деякі дослідники відзначають його клінічну значущість: дитина має тривалість часу в ліжку, яка перевищує її фізіологічну потребу у сні, що призводить до опору перед сном і погіршення якості нічного сну.
Ознаки та критерії інсомнії
Ознаки інсомнії поділяють на нічні й денні. Нічні симптоми включають тривале засинання, часті пробудження уночі, неспокійний сон без батьків поруч, ранні підйоми та загальну депривацію сну. Денні прояви — сонливість упродовж дня, зниження когнітивних функцій і соціальної активності, зміни настрою, підвищена тривожність, агресія й часті травми.
Інсомнія вважається патологією, коли симптоми виникають не менше трьох разів на тиждень, тривають щонайменше три місяці, впливають на здоров’я та якість життя дитини й порушують функціонування сім’ї.
Діагностика та підхід
Щоб уникнути помилкового встановлення діагнозу, використовують спеціальні опитувальники для батьків, а також ведення щоденника сну й неспання — простий і корисний інструмент, який дозволяє відстежити шаблони засинання й пробуджень.
Поведінкова терапія та правила гігієни сну
Поведінкова терапія — основний і найефективніший підхід у лікуванні поведінкової інсомнії. Вона ґрунтується на відновленні правил гігієни сну та формуванні сталих звичок. До базових рекомендацій належать:
- дотримання сталого режиму: лягати й вставати в один і той же час у будні й вихідні;
- використання ліжка лише для сну, без їжі, телевізора чи ігор на гаджетах — це допомагає формувати умовний рефлекс «ліжко — сон»;
- обмеження вживання кофеїновмісних напоїв і уникнення інтенсивної фізичної чи розумової активності ввечері;
- достатній рівень рухової активності протягом дня;
- скорочення «екранного часу» перед сном: світло від екранів знижує вироблення мелатоніну і підвищує емоційну мобілізацію;
- створення комфортних умов у спальні: тиша, оптимальна температура, темрява або приглушене світло та спокійна атмосфера.
Позитивні замінники негативних ритуалів можуть допомогти дитині виробити сприятливе ставлення до сну: масаж, тактильні ігри, читання казки. Існує також методика поступового скорочення часу перебування в ліжку: якщо дитина не засинає, її піднімають; пробують укладання знову тільки при ознаках сонливості; час відходу до сну плавно зміщують на більш ранній час. Такий підхід сприяє формуванню нормального режиму.
За даними досліджень, поведінкова терапія демонструє високу ефективність у 80% випадків і не супроводжується побічними ефектами.
Що стосується спільного сну батьків із немовлям, у нашій культурі це поширена практика. Вона може посилювати материнсько-дитячий зв’язок і полегшувати грудне вигодовування. Проте існують і недоліки: у дитини може сформуватися асоціація «сон — мама», що ускладнює самостійне засинання; підвищується ризик раптової дитячої смерті; спільний сон може негативно впливати на психічне здоров’я матері і сприяти розвитку у неї безсоння.
Парасомнії: нічні явища, які лякають батьків
Парасомнії — це незвичні явища, що виникають у процесі сну й не трапляються у стані неспання. Вони часто з’являються в дитячому віці через незрілість структур мозку, які контролюють перехід між фазами сну, процеси пробудження та засинання.
До парасомній відносять ряд феноменів, зокрема сомнамбулізм (лунатизм), нічні страхи, нічні кошмари, бруксизм, синдром неспокійних ніг і нічний енурез. Характер їхнього виникнення прив’язаний до різних фаз сну.
Сомнамбулізм і нічні страхи
Лунатизм і нічні страхи зазвичай виникають під час фази повільного сну. При цьому дитина може ходити уві сні з відкритими або закритими очима, бурмотіти, робити хаотичні рухи; під час епізоду можуть спостерігатися вегетативні прояви — прискорене серцебиття й дихання. Після такого нападу дитина, як правило, не пам’ятає нічого.
Нічні страхи проявляються плачем, криками і сильним переляком. Спроби батьків заспокоїти дитину зазвичай не дають результату, тому що дитина знаходиться в глибокому сні й не реагує на оточення.
Нічні кошмари
Нічні кошмари відрізняються від нічних страхів тим, що виникають у фазі швидкого сну. Дитина при цьому може прокинутися й пригадувати сюжет кошмару вранці. Під час нападу часто можлива реакція на заспокійливі дії батьків, і тому їхні спроби допомогти можуть бути ефективнішими.
У більшості випадків лунатизм, нічні страхи й кошмари не потребують медикаментозного лікування і зникають із ростом дитини. Однак при виражених проявах можуть застосовуватися заспокійливі препарати та психотерапевтичні методики, наприклад техніка «керованої уяви» або прогресивна м’язова релаксація.
Методика прогресивної м’язової релаксації базується на принципі біологічного зворотного зв’язку: щоб досягти глибокого розслаблення, спочатку напружують м’язи, а потім повільно відпускають напругу. Така релаксація сприятливо впливає на психологічний стан, знімає стрес і полегшує засинання.
Синдром неспокійних ніг
Синдром неспокійних ніг у дітей проявляється як неприємні відчуття в ногах, що змушують до рухів. Симптоми частіше з’являються перед сном і наростають до середини ночі; іноді такі епізоди тривають кілька годин, заважаючи засинанню й перериваючи нічний сон. У дитячому випадку причина може бути різною: спадковість, дефіцит заліза, метаболічні порушення чи дисфункція вегетативної нервової системи.
Дослідження, про яке йдеться в джерелі, виявило широкий спектр проявів синдрому: біль у суглобах і м’язах, свербіж, парестезії, головні болі, млявість, примхливість. У більшості школярів із цим синдромом спостерігалося зниження пам’яті; у більше ніж половини — падіння успішності; у багатьох — проблеми адаптації до шкільного життя, негативізм та агресія. В анамнезі 85,4% дітей мала поразку ЦНС під час внутрішньоутробного розвитку. Зі свого боку дослідники наголосили на необхідності персоналізованого підходу до лікування: у більшості дітей синдром пов’язаний із вегетативною дисфункцією, що може вимагати призначення препаратів для покращення мозкового кровообігу.
Бруксизм
Бруксизм — це скреготіння зубів уві сні та надмірна активність жувальних м’язів. За різними даними, його поширеність серед дітей коливається від 13% до 49%. Батьки іноді недооцінюють цю проблему, проте бруксизм може провокувати руйнування зубів і болі в черепно-лицевих м’язах. Часто у дітей з бруксизмом виявляють патології прикусу або порушення функції дихання. Серед ефективних підходів — кінезіотерапія, масаж і низькорівнева лазерна терапія.
Нічний енурез
Нічний енурез — частий привід для занепокоєння батьків. Діагноз ставиться, якщо у дитини старше п’яти років мимовільне сечовипускання уві сні відбувається не менше двох разів на тиждень протягом трьох місяців. Причини можуть бути пов’язані з незрілою нервовою регуляцією сечовипускання, порушенням вироблення вазопресину або недостатніми гігієнічними навичками.
Великою частиною випадків енурезу закінчується самостійне одужання: упродовж року симптоми зникають у 15% дітей. Лікування зазвичай базується на поведінкових методах: обмеження прийому рідини перед сном, залучення дитини до процесу зміни мокрої білизни та використання «енурезного будильника».
Синдром обструктивного апное сну (СОАС)
СОАС — серйозне захворювання, при якому під час сну відбувається часткова або повна обструкція дихальних шляхів, що супроводжується хропінням і короткочасними зупинками дихання. Це призводить до зниження рівня кисню в крові, грубих порушень структури сну й денної сонливості.
Синдром зустрічається у 1-3% дітей, піком захворюваності вважають вік 2-8 років. У недоношених дітей СОАС виникає в 3–5 разів частіше. Основна причина — гіпертрофія аденоїдів і мигдалин; крім того, до факторів ризику належать огрядність, хвороби дихальної системи та алергічні стани.
Наслідки СОАС для дитини можуть бути серйозними: порушення сну провокують поведінкові проблеми, такі як СДВГ, депресія, агресія, а також затримку розвитку. Частота порушень поведінки й академічної успішності у дітей з апное вища у три рази.
У випадках поєднання СОАС і огрядності підвищується ризик ендокринних порушень, психосоціальних проблем, серцево-судинних захворювань та раптової серцевої смерті.
Підходи до лікування СОАС
Лікування може включати кілька варіантів залежно від причин і ступеня тяжкості:
- хірургічне видалення аденоїдів і мигдалин (аденотонзілотомія) — цю операцію призначають у 83% випадків; після операції дитина потребує ретельного спостереження, оскільки у 15-20% дітей можуть зберігатися залишкові явища апное;
- СІПАП-терапія — показана при хронічному СОАС після аденотонзілотомії або якщо операція протипоказана; цей метод ефективно усуває зупинки дихання;
- спеціальні внутрішньоротові пристрої, які запобігають обструкції глотки;
- медикаментозна протизапальна терапія для зменшення набряку тканин, що звужують дихальні шляхи.
СІПАП-апарат — це компресор, який подає повітря під підвищеним тиском через гнучкий шланг і носову маску. Завдяки цьому тиск перешкоджає спадінню стінок дихальних шляхів, усуваючи хропіння та зупинки дихання.
Полісомнографія та кого шукати для допомоги
Найточніший спосіб діагностувати розлади сну у дітей і дорослих — полісомнографія (ПСГ). Під час нічного дослідження на тіло пацієнта встановлюють датчики, які фіксують фізіологічні показники і дозволяють оцінити структуру сну, його тривалість і наявність патологічних явищ.
Під час ПСГ реєструють біоелектричні потенціали кори мозку, рухи очей, рефлекторне напруження м’язів підборіддя. За потреби додатково записують рухи ніг, параметри ЕКГ, хропіння, рівень кисню в крові та інші показники — усе це дає змогу провести детальну диференціальну діагностику.
Коли турбують проблеми зі сном у дитини, першими спеціалістами, до яких варто звертатися, є педіатр, невролог і сомнолог. Проте сомнологи є не в кожному місті, а дитячі сомнологи трапляються ще рідше. У медичних навчальних закладах сомнологія часто не викладається як окрема дисципліна, тому фахівцями з цього профілю стають неврологи, кардіологи, пульмонологи чи терапевти після проходження спеціальних курсів.
Через нестачу дитячих сомнологів на ринку з’явилися консультанти з дитячого сну. Варто пам’ятати: такі консультанти частіше не мають медичної освіти й їхня компетенція зазвичай обмежується поведінковою корекцією сну. Вони не проводять діагностики порушень сну й не призначають медикаментозне лікування.
Іноді консультація таких спеціалістів може допомогти, наприклад, якщо проблема пов’язана з порушенням гігієни сну. Але перш ніж звертатися до консультантів, необхідно переконатися у відсутності інших причин порушень сну, пройти повне медичне обстеження і при потребі залучати різних фахівців.
Наприклад, при бруксизмі дітям рекомендують консультації психотерапевта, ортодонта, стоматолога й отоларинголога. Комплексний підхід до діагностики й лікування дозволяє знайти корінь проблеми й підібрати найбезпечніший та найефективніший план допомоги дитині.
Таким чином, більшість порушень сну у дітей мають тимчасовий і доброякісний характер, але питання сну не варто ігнорувати: недосипання і хронічні нічні проблеми впливають на розвиток, навчання і здоров’я. Своєчасне виявлення, дотримання правил гігієни сну й, за потреби, звернення до спеціаліста можуть значно покращити стан дитини і якість життя всієї родини.
