О чем выставка и почему она проходит в Варшаве
Выставка Близький Схід, далекий Захід открывается 3 жовтня 2025 року как центральный проект шестой Київської Бієнале. Хотя биеннале имеет украинское происхождение, в этот раз её решили реализовать в нескольких европейских городах из‑за войны в Украине. Главная экспозиция разворачивается в Музее современного искусства в Варшаве (МСМ), и именно она придаёт программе Київської Бієнале 2025 масштаб и международный резонанс, поскольку включает как новые работы, созданные специально для этого события, так и произведения из фондов европейских музеев.
Идея сопоставления пространств «Близького Сходу» и «Заходу» здесь приобретает особое значение: кураторы говорят о регионе, который они называют «Близькосхідною Європою», объединяя Центрально‑Восточную Европу, постсоветскую Центральную Азию и Близкий Восток. Такой подход подчёркивает общие истории, травмы и практики сопротивления, а также позволяет видеть пересечения политических и культурных процессов в более широком географическом масштабе.
Концепция выставки: война, геноцид, память
Экспозиция сосредоточена на полотнах, инсталляциях и видео, авторы которых работают в контексте военного насилия. Работы затрагивают темы: военной травмы, телесности, переселения, изгнания и оккупации. Через эти нарративы кураторы показывают, как милитаризация и имперские практики повлияли на социальные, экологические и экономические структуры сообществ.
В текстах проекта подчёркивают, что искусство здесь не является лишь документом пережитого; оно также ставит критические вопросы относительно восстановления, эмансипации и возможностей сотрудничества. Часть представленных произведений прямо отвечает на уничтожение, репрессии и разграбление — явления, которые сопровождают исторические и современные формы насилия в регионе.
За словами одного зі співкураторів виставки, Василя Черепанина: «Експозиція зосереджена на минулих і теперішніх траєкторіях колоніального насильства та геноцидів у Близькосхідній Європі, де й надалі тривають різні форми імперського гноблення. […] Назва Близький Схід, далекий Захід вказує на сучасну геополітичну реальність, а також на етичну позицію, закликаючи до переосмислення понять Сходу і Заходу».
Что входит в экспозицию и какие есть новые заказы
В варшавскую выставку вошли как исторические работы из коллекций, так и семь новых произведений, заказанных специально для Бієнале. Новые заказы были реализованы при поддержке Ribbon International — организации, которая поддерживает украинское искусство, организуя выставки, события и заказы работ.
Отдельно МСМ покажет «платиновую коллекцию» украинского авангарда из Мистецького Арсеналу в Києві, которая в настоящее время хранится в Варшаве. Кроме того, на выставке экспонируются работы, взятые из коллекций институтов‑членов L’Internationale.
Среди имён художников, чьи работы включены в экспозицию, перечисленных в материалах мероприятия, можно найти широкий перечень современных авторов и авторок. Список включает, в частности, Дану Кавеліну, Толю Астахішвілі, Нікіту Кадана, Лесю Васильченко, Базеля Аббаса та Руанна Абу-Рахме, Сауле Сулейменову, Маджда Абдель Хаміда, Гіто Штеєрл, Алі Черрі та Ораїба Тукана.
Тематика нових робіт
- Реакція на війну в Україні;
- Висвітлення геноциду у Секторі Ґази;
- Аналіз повернення фашистських ідей у глобальну політику.
Эти мотивы повторяются в различных техниках и формах — от видео и перформанса до живописи и инсталляций — что позволяет зрителю сопоставлять локальные истории с более общими процессами милитаризации и дискриминации.
Кураторская команда та перелік учасників
Кураторська група, що готувала виставку, об’єднала фахівців з різних інституцій, щоб показать несколько взглядов на одни и те же исторические и политические проблемы. Серед кураторів згадуються такі імена:
- Нік Айкенс (Академія мистецтв та дизайну HDK-Valand)
- Василь Черепанин (Центр візуальної культури)
- Зіппора Елдерс (Музей ван Аббе)
- Чарльз Еше (Асоціація L’Internationale)
- Нав Хак (M HKA – Музей сучасного мистецтва Антверпена)
- Сергій Климко (Центр візуальної культури)
- Маґда Ліпська (Музей сучасного мистецтва у Варшаві)
У матеріалах проєкту також подано довгий перелік митців і мисткинь, які беруть участь у Бієнале. Нижче наведено частину цього списку, що показує різноманіття географічних та професійних походжень авторів:
- Базель Аббас і Руанн Абу-Рахме
- Катерина Алійник
- Толя Астахішвілі
- Алі Черрі
- Лана Чмайчанін
- Баріш Доґрусоз
- Навін Дж. Доссос
- Ассаф Ґрубер
- Лоуренс Абу Хамдан
- Маджд Абдель Хамід
- Нікіта Кадан
- Дана Кавеліна
- Маріна Напрушкіна
- Із Озтат і Зішан
- Бояна Пішкур
- Олексій Радинський і Філіпп Ґолль
- Кока Рамішвілі
- Айкан Сафоґлу
- Гіто Штеєрл
- Сауле Сулейменова
- Ораїб Тукан
- Леся Васильченко
- Артур Жмієвський
До окремої частини експозиції включено також твори з фондів Мистецького Арсеналу в Києві. Серед авторів із цих фондів згадані, зокрема, Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Тимофій Бойчук, Володимир Бурлюк, Павло Горілий, Василь Єрмилов, Казимир Малевич, Вадим Меллер тощо. Ці роботи додають історичного шару до сучасних художніх практик у межах проєкту.
Програма відкриття та супутні події
Офіційні дати експозиції: БЛИЗЬКИЙ СХІД, ДАЛЕКИЙ ЗАХІД – КИЇВСЬКА БІЄНАЛЕ 2025 03.10.2025–18.01.2026. Відкриття супроводжуватиметься серією заходів, спрямованих на діалог між митцями, дослідниками й публікою.
У перші дні програма включає такі ключові події:
- 3.10.2025 — Асамблея Київської Бієнале
- 4.10.2025 — Микола Рідний: показ фільмів та зустріч з художником
Окрім відкриття та кінопоказу, організатори анонсують дискусійні майданчики й міждисциплінарні зустрічі, які мають надати можливість глибше обговорити теми, покладені в основу експозиції: від питань колективної пам’яті й історичної відповідальності до практик солідарності й співпраці між інституціями.
L’Internationale: роль конфедерації в проєкті
Виставка відбувається в рамках L’Internationale — європейської конфедерації музеїв, мистецьких інституцій і дослідницьких центрів. L’Internationale виступає платформою, яка від початку мала на меті створити альтернативну модель інституційної роботи: замість конкуренції — взаємодія, обмін досвідом і підтримка. Ініціатива бере свій початок з ініціативи Moderna Galerija в Любляні і з часом перетворилася на мережу організацій, що працюють разом задля розвитку локальних мистецьких майданчиків.
Маґда Ліпська, кураторка з МСМ та співорганізаторка виставки, пояснює: «Цьогорічна Київська Бієнале створена як жест солідарності кількох європейських інституцій із Польщі, України, Бельгії, Швеції та Нідерландів. Нас консолідує спільна робота в рамках L’Internationale – мережі, що об’єднує європейські музеї, академії та мистецькі інституції. L’Internationale показує, що інституції не мусять конкурувати між собою, а можуть вчитися одна в одної та надавати взаємопідтримку».
У контексті виставки така форма роботи дозволила зібрати різні колекції та контексти разом, а також замовити нові роботи, спрямовані на розуміння сучасних політичних викликів. Саме через мережеву співпрацю експозиція набуває вигляду платформи для обміну критичними практиками, а не лише як локального чи національного проєкту.
Значення для української та європейської публіки
Проведення головної виставки Київської Бієнале 2025 у Варшаві підкреслює потребу в транскордонних просторах для обговорення травматичного досвіду та солідарності. Для українських митців це шанс показати свої роботи міжнародній аудиторії, а для європейської публіки — можливість ближче ознайомитися з рефлексіями та практиками, які формуються у відповідь на війну та інші форми насильства.
Водночас програма Бієнале, що відбувається також у Лінці, Києві, Дніпрі та Антверпені, створює широку мережу подій, яка має стати майданчиком не лише для показу мистецтва, але й для політичного та культурного діалогу. Така мультицентричність дозволяє поєднати локальні дискурси з міжнародними темами, не втрачаючи при цьому фокус на конкретних історіях та контекстах.
Графічний дизайн виставки виконали Аня Ґротен і Катерина Городинська, що додає візуальної цілісності проєкту і допомагає транслювати його смисли ширшій аудиторії.
Загалом, експозиція Близький Схід, далекий Захід пропонує глядачу критичний простір для роздумів над наслідками колоніального та імперського насильства, а також над можливими шляхами колективної відповіді через мистецтво і міжінституційну співпрацю.
