Фестиваль и его программа
В Болехове 24-25 травня прошёл «Кобринська-фест», посвящённый годовщине рождения Наталії Кобринської. Мероприятие было организовано при поддержке городского совета и ряда общественных институтов и медиа. В течение двух дней участники и зрители могли посетить выставки, концерт, встречи с поэтессой, презентации книг, благотворительную ярмарку, экскурсии, показ фильма и международную научную конференцию на тему «Фемінізм крізь призму творчості: від історії до сучасності».
Фестиваль проходил при содействии следующих организаций и медиа:
- ГО «Прикарпатська ініціатива Пугаченко
- Прикарпатського фахового коледжу лісового господарства та туризму
- Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина»
- Інформатора Калуш
- радіо «Хвиля гір»
- Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтери Болехівщини»
- ГО «Жіночий конгрес України»
- та інших партнерів
К участию присоединились гости из Києва, Івано-Франківська, Львова, Долини, представители ВПО, а также приглашённые из-за границы, которые подключались онлайн. Особенно заметным было присутствие Союзу Українок — найстарішої української жіночої організації, представительниц которой приветствовали участниц и вспоминали ведущих лидеров прошлого.
Научная программа: темы и выступления
Конференция сосредоточила внимание на исторических и современных представлениях феминизма в связи с творчеством и культурой. Среди докладчиц из Івано-Франківська были научные сотрудницы, которые рассматривали фигуру Кобринської и смежные темы с разных точек зрения — литературоведческой, этнографической, искусствоведческой и библиотечной.
- Марія Романівна Федунь, доктор філологічних наук, професор кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Тема виступу: «Постать Наталії Кобринської крізь призму літературознавчих праць та мемуарів першої половини ХХ століття»
- Лідія Андрійчук, методист лабораторії педагогічного досвіду та етнопедагогіки Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Тема виступу: «Жінка у координатах традиції та модерну: традиційна культура покутського села в контексті феміністичних візій Наталії Кобринської»
- Бабій Надія Петрівна (доктор мистецтвознавства, доцент, професор кафедри дизайну і теорії мистецтва), тема доповіді: «Олена Рубановська в контексті «Станіславського феномену» наявності митців»
- Ірина Фотуйма, заступниця директора з наукової роботи Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка. Тема виступу: «Феміністичний маніфест «Першого вінка»»
Тематика докладов подчёркивала многослойность вопроса: от признания женского присутствия в культуре до критического анализа структур, формирующих это присутствие.
Атмосфера и реакции
Общая тональность фестиваля была праздничной и в то же время серьёзной: организаторы стремились сочетать образовательный, культурный и научный форматы. На мероприятии проходили и встречи, адресованные молодёжи, а также дискуссии, которые вызвали оживлённые обсуждения среди аудитории.
Всё меняется, когда слово берёт гостья, чьё присутствие неожиданно с оглядкой на её службу и служение государству. Именно такой случай произошёл с выступлением военнослужащей, режиссёрки, докторки философії Олени Апчел. Мы не воспроизводим её выступление дословно, но приводим её последующую рефлексию о том, как переходные этапы феминизма воспринимаются разными поколениями.
"На подібних фестивалях, присвячених Кобринській та ранньому українському жіночому руху, часто виникає відчуття нерозуміння між різними поколіннями феміністичного середовища. Але це нерозуміння зазвичай не є конфліктом «хто правий», а радше зустріччю різних історичних етапів фемінізму, які сформувалися в різних умовах і відповідають на різні запитання.«На подібних фестивалях, присвячених Кобринській та ранньому українському жіночому руху, часто виникає відчуття нерозуміння між різними поколіннями феміністичного середовища. Але це нерозуміння зазвичай не є конфліктом «хто правий», а радше зустріччю різних історичних етапів фемінізму, які сформувалися в різних умовах і відповідають на різні запитання. Ранній український фемінізм, пов’язаний із Кобринською та її колом, виникав у контексті, де головним завданням було довести сам факт жіночої присутності в культурі та суспільстві. Жінка мала стати видимою як авторка, освічена особа, учасниця публічного життя. Це був фемінізм визнання і легітимації: створення жіночих товариств, розвиток освіти, літератури, культурної репрезентації. У центрі цього руху — ідея гідності, просвітництва і включення жінок у національний культурний проєкт. Сучасний фемінізм, який формується під впливом глобальних теорій і пострадянського досвіду, працює вже з іншими питаннями. Його фокус зміщується від самого факту видимості до аналізу того, як працюють структури влади і нерівності. Це фемінізм досвіду, тіла і системного насильства. Він говорить про сексуальне та побутове насильство, про тілесну автономію, репродуктивні права, економічну нерівність, а також про досвід жінок у війні — як цивільних, так і тих, хто є частиною Сил оборони України. У цьому підході важливо не лише «бути представленою», а й розуміти, які механізми формують цю представленість і які форми насильства можуть залишатися невидимими навіть після формальної рівності. Через це виникає різниця не лише в темах, а й у мові. Ранній фемінізм говорить про жіночу гідність, моральність, культуру, просвітництво і служіння суспільству. Сучасний фемінізм використовує інші категорії — тілесність, влада, інтерсекційність, згода, структурна нерівність. Це різні аналітичні інструменти, які іноді можуть звучати як різні «мови», хоча насправді вони описують один і той самий світ, але з різних кутів. Окремим полем розриву є ставлення до тіла і сексуальності. У класичній традиції ці теми часто залишалися поза прямим обговоренням або подавалися через призму моральності та культурної ролі жінки. У сучасному фемінізмі тіло розглядається як політичний і соціальний простір, де проявляються влада і насильство, а отже — як ключова частина аналізу нерівності. Так само різним є й ставлення до національного контексту. Ранній жіночий рух був тісно пов’язаний із націєтворенням і культурним відродженням, де жінка часто постає як носійка традиції. Сучасний фемінізм, не заперечуючи важливості державності й боротьби, водночас критично аналізує соціальні структури, у яких ця державність і культура формуються, включно з питаннями влади, війни та розподілу ролей. У результаті на спільних подіях може виникати враження, ніби різні учасниці «не розуміють одна одну». Насправді ж це не про нерозуміння, а про різні історичні завдання: ранній фемінізм боровся за право жінки бути видимою в суспільстві, тоді як сучасний фемінізм аналізує, як ця видимість влаштована, які має межі і які форми нерівності зберігаються навіть після формального визнання. Ці підходи не виключають один одного. Радше вони показують, як феміністичний рух змінюється з часом: від боротьби за входження в публічний простір — до критичного осмислення того, як цей простір структурований. Можна тільки собі уявити під яким враженням залишились гості конференції і молодь на спеціально для них організованій зустрічі. Організатори дуже вдячні командованню Національної гвардії за дозвіл Олені Апчел бути присутнєю на фестивалі в якості спеціально-запрошеної гості.»
Ранній український фемінізм, пов’язаний із Кобринською та її колом, виникав у контексті, де головним завданням було довести сам факт жіночої присутності в культурі та суспільстві. Жінка мала стати видимою як авторка, освічена особа, учасниця публічного життя. Це був фемінізм визнання і легітимації: створення жіночих товариств, розвиток освіти, літератури, культурної репрезентації. У центрі цього руху — ідея гідності, просвітництва і включення жінок у національний культурний проєкт.
Сучасний фемінізм, який формується під впливом глобальних теорій і пострадянського досвіду, працює вже з іншими питаннями. Його фокус зміщується від самого факту видимості до аналізу того, як працюють структури влади і нерівності. Це фемінізм досвіду, тіла і системного насильства. Він говорить про сексуальне та побутове насильство, про тілесну автономію, репродуктивні права, економічну нерівність, а також про досвід жінок у війні — як цивільних, так і тих, хто є частиною Сил оборони України. У цьому підході важливо не лише «бути представленою», а й розуміти, які механізми формують цю представленість і які форми насильства можуть залишатися невидимими навіть після формальної рівності.
Через це виникає різниця не лише в темах, а й у мові. Ранній фемінізм говорить про жіночу гідність, моральність, культуру, просвітництво і служіння суспільству. Сучасний фемінізм використовує інші категорії — тілесність, влада, інтерсекційність, згода, структурна нерівність. Це різні аналітичні інструменти, які іноді можуть звучати як різні «мови», хоча насправді вони описують один і той самий світ, але з різних кутів.
Окремим полем розриву є ставлення до тіла і сексуальності. У класичній традиції ці теми часто залишалися поза прямим обговоренням або подавалися через призму моральності та культурної ролі жінки. У сучасному фемінізмі тіло розглядається як політичний і соціальний простір, де проявляються влада і насильство, а отже — як ключова частина аналізу нерівності.
Так само різним є й ставлення до національного контексту. Ранній жіночий рух був тісно пов’язаний із націєтворенням і культурним відродженням, де жінка часто постає як носійка традиції. Сучасний фемінізм, не заперечуючи важливості державності й боротьби, водночас критично аналізує соціальні структури, у яких ця державність і культура формуються, включно з питаннями влади, війни та розподілу ролей.
У результаті на спільних подіях може виникати враження, ніби різні учасниці «не розуміють одна одну». Насправді ж це не про нерозуміння, а про різні історичні завдання: ранній фемінізм боровся за право жінки бути видимою в суспільстві, тоді як сучасний фемінізм аналізує, як ця видимість влаштована, які має межі і які форми нерівності зберігаються навіть після формального визнання.
Ці підходи не виключають один одного. Радше вони показують, як феміністичний рух змінюється з часом: від боротьби за входження в публічний простір — до критичного осмислення того, як цей простір структурований.
Що далі: діалог між поколіннями
Рефлексія Олени Апчел стала точкою, вокруг которой сосредоточились последующие разговоры: участницы и слушатели пытались не просто отметить различие в подходах, но искали общий язык. С одной стороны, важно помнить о достижениях раннего движения — открытии пространства для женских голосов. С другой стороны не меньшее значение имеет критический разбор инструментов, которые определяют сегодняшнюю видимость и равенство.
Кобринська-фест у Болехові стал площадкой, где история пересекалась с современностью, а локальные инициативы — с международной научной дискуссией. Такие фестивали дают возможность увидеть, каким образом разные феминистские парадигмы могут сосуществовать и обогащать друг друга через открытый диалог.
Організатори дуже вдячні командованню Національної гвардії за дозвіл Олені Апчел бути присутнєю на фестивалі в якості спеціально-запрошеної гості.
