Фестиваль і його програма
У Болехові 24-25 травня відбувся «Кобринська-фест», присвячений річниці народження Наталії Кобринської. Подію організували за підтримки міської ради та низки громадських інституцій і медіа. Протягом двох днів учасники і глядачі могли відвідати виставки, концерт, зустрічі з поеткою, презентації книжок, благодійний ярмарок, екскурсії, показ фільму та міжнародну наукову конференцію на тему «Фемінізм крізь призму творчості: від історії до сучасності».
Фестиваль відбувався за сприяння таких організацій і медіа:
- ГО “Прикарпатська ініціатива Пугаченко
- Прикарпатського фахового коледжу лісового господарства та туризму
- Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина»
- Інформатора Калуш
- радіо “Хвиля гір”
- Благодійної організації “Благодійний фонд “Волонтери Болехівщини”
- ГО “Жіночий конгрес України”
- та інших партнерів
До участі долучилися гості з Києва, Івано-Франківська, Львова, Долини, представниці ВПО, а також запрошені з-за кордону, які приєднувались онлайн. Особливо помітною була присутність Союзу Українок – найстарішої української жіночої організації, представниці якої вітали учасниць і згадували провідних лідерок минулого.
Наукова програма: теми і виступи
Конференція зосередила увагу на історичних і сучасних візіях фемінізму у зв’язку з творчістю та культурою. Серед доповідниць із Івано-Франківська були науковиці, що розглядали постать Кобринської та суміжні теми з різних кутів зору — літературознавчого, етнографічного, мистецтвознавчого й бібліотечного.
- Марія Романівна Федунь, доктор філологічних наук, професор кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Тема виступу: “Постать Наталії Кобринської крізь призму літературознавчих праць та мемуарів першої половини ХХ століття”
- Лідія Андрійчук, методист лабораторії педагогічного досвіду та етнопедагогіки Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Тема виступу: “Жінка у координатах традиції та модерну: традиційна культура покутського села в контексті феміністичних візій Наталії Кобринської”
- Бабій Надія Петрівна (доктор мистецтвознавства, доцент, професор кафедри дизайну і теорії мистецтва), тема доповіді: “Олена Рубановська в контексті «Станіславського феномену» наявності митців”
- Ірина Фотуйма, заступниця директора з наукової роботи Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка. Тема виступу: “Феміністичний маніфест «Першого вінка»”
Тематика доповідей підкреслювала багатошаровість питання: від визнання жіночої присутності в культурі до критичного аналізу структур, які формують цю присутність.
Атмосфера і реакції
Загальна тональність фестивалю була святковою й водночас серйозною: організатори прагнули поєднати освітній, культурний і науковий формати. На заході були й зустрічі, адресовані молоді, а також дискусії, які викликали жваве обговорення серед аудиторії.
Усе змінюється, коли слово бере гостя, чия присутність неочікувана з огляду на її служіння й служіння державі. Саме такий випадок стався з виступом військовослужбовиці, режисерки, докторки філософії Олени Апчел. Ми не відтворюємо її виступу дослівно, але наводимо її подальшу рефлексію про те, як перехідні етапи фемінізму сприймаються різними поколіннями.
"На подібних фестивалях, присвячених Кобринській та ранньому українському жіночому руху, часто виникає відчуття нерозуміння між різними поколіннями феміністичного середовища. Але це нерозуміння зазвичай не є конфліктом «хто правий», а радше зустріччю різних історичних етапів фемінізму, які сформувалися в різних умовах і відповідають на різні запитання.“На подібних фестивалях, присвячених Кобринській та ранньому українському жіночому руху, часто виникає відчуття нерозуміння між різними поколіннями феміністичного середовища. Але це нерозуміння зазвичай не є конфліктом «хто правий», а радше зустріччю різних історичних етапів фемінізму, які сформувалися в різних умовах і відповідають на різні запитання. Ранній український фемінізм, пов’язаний із Кобринською та її колом, виникав у контексті, де головним завданням було довести сам факт жіночої присутності в культурі та суспільстві. Жінка мала стати видимою як авторка, освічена особа, учасниця публічного життя. Це був фемінізм визнання і легітимації: створення жіночих товариств, розвиток освіти, літератури, культурної репрезентації. У центрі цього руху — ідея гідності, просвітництва і включення жінок у національний культурний проєкт. Сучасний фемінізм, який формується під впливом глобальних теорій і пострадянського досвіду, працює вже з іншими питаннями. Його фокус зміщується від самого факту видимості до аналізу того, як працюють структури влади і нерівності. Це фемінізм досвіду, тіла і системного насильства. Він говорить про сексуальне та побутове насильство, про тілесну автономію, репродуктивні права, економічну нерівність, а також про досвід жінок у війні — як цивільних, так і тих, хто є частиною Сил оборони України. У цьому підході важливо не лише «бути представленою», а й розуміти, які механізми формують цю представленість і які форми насильства можуть залишатися невидимими навіть після формальної рівності. Через це виникає різниця не лише в темах, а й у мові. Ранній фемінізм говорить про жіночу гідність, моральність, культуру, просвітництво і служіння суспільству. Сучасний фемінізм використовує інші категорії — тілесність, влада, інтерсекційність, згода, структурна нерівність. Це різні аналітичні інструменти, які іноді можуть звучати як різні «мови», хоча насправді вони описують один і той самий світ, але з різних кутів. Окремим полем розриву є ставлення до тіла і сексуальності. У класичній традиції ці теми часто залишалися поза прямим обговоренням або подавалися через призму моральності та культурної ролі жінки. У сучасному фемінізмі тіло розглядається як політичний і соціальний простір, де проявляються влада і насильство, а отже — як ключова частина аналізу нерівності. Так само різним є й ставлення до національного контексту. Ранній жіночий рух був тісно пов’язаний із націєтворенням і культурним відродженням, де жінка часто постає як носійка традиції. Сучасний фемінізм, не заперечуючи важливості державності й боротьби, водночас критично аналізує соціальні структури, у яких ця державність і культура формуються, включно з питаннями влади, війни та розподілу ролей. У результаті на спільних подіях може виникати враження, ніби різні учасниці «не розуміють одна одну». Насправді ж це не про нерозуміння, а про різні історичні завдання: ранній фемінізм боровся за право жінки бути видимою в суспільстві, тоді як сучасний фемінізм аналізує, як ця видимість влаштована, які має межі і які форми нерівності зберігаються навіть після формального визнання. Ці підходи не виключають один одного. Радше вони показують, як феміністичний рух змінюється з часом: від боротьби за входження в публічний простір — до критичного осмислення того, як цей простір структурований. Можна тільки собі уявити під яким враженням залишились гості конференції і молодь на спеціально для них організованій зустрічі. Організатори дуже вдячні командованню Національної гвардії за дозвіл Олені Апчел бути присутнєю на фестивалі в якості спеціально-запрошеної гості.”
Ранній український фемінізм, пов’язаний із Кобринською та її колом, виникав у контексті, де головним завданням було довести сам факт жіночої присутності в культурі та суспільстві. Жінка мала стати видимою як авторка, освічена особа, учасниця публічного життя. Це був фемінізм визнання і легітимації: створення жіночих товариств, розвиток освіти, літератури, культурної репрезентації. У центрі цього руху — ідея гідності, просвітництва і включення жінок у національний культурний проєкт.
Сучасний фемінізм, який формується під впливом глобальних теорій і пострадянського досвіду, працює вже з іншими питаннями. Його фокус зміщується від самого факту видимості до аналізу того, як працюють структури влади і нерівності. Це фемінізм досвіду, тіла і системного насильства. Він говорить про сексуальне та побутове насильство, про тілесну автономію, репродуктивні права, економічну нерівність, а також про досвід жінок у війні — як цивільних, так і тих, хто є частиною Сил оборони України. У цьому підході важливо не лише «бути представленою», а й розуміти, які механізми формують цю представленість і які форми насильства можуть залишатися невидимими навіть після формальної рівності.
Через це виникає різниця не лише в темах, а й у мові. Ранній фемінізм говорить про жіночу гідність, моральність, культуру, просвітництво і служіння суспільству. Сучасний фемінізм використовує інші категорії — тілесність, влада, інтерсекційність, згода, структурна нерівність. Це різні аналітичні інструменти, які іноді можуть звучати як різні «мови», хоча насправді вони описують один і той самий світ, але з різних кутів.
Окремим полем розриву є ставлення до тіла і сексуальності. У класичній традиції ці теми часто залишалися поза прямим обговоренням або подавалися через призму моральності та культурної ролі жінки. У сучасному фемінізмі тіло розглядається як політичний і соціальний простір, де проявляються влада і насильство, а отже — як ключова частина аналізу нерівності.
Так само різним є й ставлення до національного контексту. Ранній жіночий рух був тісно пов’язаний із націєтворенням і культурним відродженням, де жінка часто постає як носійка традиції. Сучасний фемінізм, не заперечуючи важливості державності й боротьби, водночас критично аналізує соціальні структури, у яких ця державність і культура формуються, включно з питаннями влади, війни та розподілу ролей.
У результаті на спільних подіях може виникати враження, ніби різні учасниці «не розуміють одна одну». Насправді ж це не про нерозуміння, а про різні історичні завдання: ранній фемінізм боровся за право жінки бути видимою в суспільстві, тоді як сучасний фемінізм аналізує, як ця видимість влаштована, які має межі і які форми нерівності зберігаються навіть після формального визнання.
Ці підходи не виключають один одного. Радше вони показують, як феміністичний рух змінюється з часом: від боротьби за входження в публічний простір — до критичного осмислення того, як цей простір структурований.
Що далі: діалог між поколіннями
Рефлексія Олени Апчел стала точкою, навколо якої зосередилися подальші розмови: учасниці та слухачі намагалися не просто позначити різницю у підходах, а шукали спільну мову. З одного боку, важливо пам’ятати про досягнення раннього руху — відкриття простору для жіночих голосів. З іншого — не менше значення має критичний розгляд інструментів, які визначають сьогоднішню видимість і рівність.
Кобринська-фест у Болехові став майданчиком, де історія перетиналася із сучасністю, а локальні ініціативи — з міжнародною науковою дискусією. Такі фестивалі дають можливість побачити, яким чином різні феміністичні парадигми можуть співіснувати і збагачувати одна одну через відкритий діалог.
Організатори дуже вдячні командованню Національної гвардії за дозвіл Олені Апчел бути присутнєю на фестивалі в якості спеціально-запрошеної гості.
