Походження терміна
У театрознавчій мові з’явився специфічний термін для опису певної сценічної практики, коли фокус не на зовнішньому глядачеві. Цей термін ввів Абірашед (Abirashed, 1992 : 188). Його застосовують здебільшого для позначення аматорського театру та форм, де актори працюють передусім для себе, а не для публіки.
Мовні варіанти
У різних мовах поняття має власні форми, що супроводжують його використання у професійних і наукових текстах:
- Англ.: autotheatre; нім.: Autotheater; ісп.: autoteatro; франц.: auto-théâtre.
Сутність і ознаки практики
Під самотеатром розуміють ті вистави або сценічні вияви, де важливішим є внутрішній акт творення, ніж відтворення зовнішньої реальності. Часто це виражається так, що сцена говорить сама про себе: про прийоми, техніку, пластичні пози та процес відтворення.
- Актори можуть грати «для себе», незалежно від мотивації публіки.
- Вистава здебільшого зосереджена на саморефлексії сцени й її засобів.
- Тут немає прагнення точно імітувати зовнішній світ як такий.
“Діоніс поступається місцем Нарцисові, закоханому у власне відображення” (Ph. Ivernel “Journal du TEP”, 1995)
Ця цитата ілюструє, як у текстах про самотеатр промовляє образ, що зосереджений на самості та відображенні, а не на діалогах із зовнішньою реальністю.
