Авторка: Пем Бертілл, професорка психології Університету Лідса.
Вступ: незручність проти корисності
Уявіть просту, знайому ситуацію: під час розмови ви помічаєте в зубах співрозмовника великий зелений шматок їжі. Скажете про це чи промовчите? Від рішення часто залежить не лише сам факт, а й стосунки з людиною — ви, ймовірно, повідомите про це найкращому другові, але навряд чи колезі. Так само впливає і ваша особистість: хтось більш прямолінійний, хтось обережний.
Багато людей уникають давати зворотний зв’язок — навіть коли він очевидно міг би допомогти. У одному експерименті менше 3% учасників сказали дослідникам, що на їхньому обличчі є сліди шоколаду чи пляма від губної помади. Це приклад, який вказує: ми часто обираємо мовчання, щоб уникнути незручності чи ризику образити людину.
Чому зворотний зв’язок важливий
Зворотний зв’язок — не лише щось, що робить комусь неприємно. Він має практичне значення в навчанні та розвитку: студенти потребують коментарів від викладачів, щоб поліпшити оцінки; на роботі менеджерський фідбек може підвищити ефективність. Ми також даємо його в побуті — коли говоримо партнеру, що страва занадто гостра, або дітям, щоб навчити ввічливості.
Однак, усвідомлення корисності зворотного зв’язку не завжди перетворюється на готовність його надавати. Часто домінують емоційні бар’єри: небажання завдати прикрості, страх зіпсувати стосунки або сумніви щодо власної компетентності у формулюванні критики.
Як дослідники перевіряли, хто і коли готовий давати фідбек
Група дослідників провела серію з п’яти експериментів, в яких взяли участь близько 2000 осіб. Результати були опубліковані в журналі «Психологія особистості та соціальна психологія» Американської психологічної асоціації.
Експерименти на кроках: від уяви до реального життя
У першому досліді учасникам запропонували уявити десять робочих ситуацій: від дрібних недоліків зовнішності до помилок у презентації. Сценарії підбиралися так, щоб зворотний зв’язок міг швидко виправити проблему. Людей просили оцінити за шкалою від нуля до десяти, наскільки ймовірно вони дадуть такий фідбек і наскільки самі хотіли б його отримати.
З’ясувалося, що бажання отримати зворотний зв’язок було зазвичай вищим, ніж готовність його дати іншим. Іншими словами, ми цінуємо фідбек для себе більше, ніж готові дарувати його іншим.
Перекази з реального життя
У другому експерименті учасників попросили згадати реальні ситуації: коли вони давали або отримували фідбек, або мали такий шанс, але не скористалися ним. І тут повторився той самий розрив між прагненням отримати і готовністю надати.
Лабораторні зіткнення: реальний фідбек між знайомими
Третій експеримент відбувався вже в лабораторії з парами друзів, сусідів по кімнаті або закоханих. Партнери мали надати один одному щирий відгук: наприклад, порадити більше зосередитися або зауважити, що співрозмовник занадто довго налаштовується.
Виявилося, що менше половини тих, хто давав фідбек, з власної ініціативи хотіли це робити, тоді як аж 86% учасників заявили, що самі хотіли б отримати зворотний зв’язок. Отримувачі при цьому оцінювали фідбек як дуже цінний.
Маніпуляція перспективою: що змінює ставлення
Четвертий експеримент перевірив, чи можна зменшити розрив між даванням і отриманням фідбеку. Найефективніше виявилось просте завдання: попросити людей, які згадували випадки, коли могли б дати відгук іншому, уявити, що саме вони отримують той відгук.
Поставивши учасника на місце отримувача, дослідники значно підвищували ймовірність того, що людина усвідомить корисність фідбеку і надасть його. Це свідчить: частина небажання давати зворотний зв’язок випливає з неможливості оцінити його цінність з позиції отримувача.
Фінальний тест з мотивацією
У п’ятому експерименті знову брали участь пари: один репетирував промову, інший слухав і давав коментарі. Щоб зробити фідбек більш значущим, за кращу промову вручався приз. У різні моменти досліду як надавачам, так і отримувачам ставили питання про потребу та цінність зворотного зв’язку. Розрив між бажанням давати і бажанням отримувати фідбек залишився помітним.
Практичні висновки: як робити фідбек корисним
Загальна картина, що проступає з усіх експериментів, доволі послідовна: люди загалом цінують отриманий фідбек, але не завжди готові його надавати. Це стосується уявних сценаріїв, спогадів про реальне життя та лабораторних умов. Звідси випливають кілька практичних порад, які не суперечать результатам дослідження і не вводять нових фактів.
- Поставтесь у роль отримувача. Якщо уявити, що саме ви могли б почути, легше зрозуміти, чому фідбек потрібний.
- Починайте з дозволу. Часто варто запитати, чи людина готова до зауважень, замість нав’язувати їх.
- Будьте конкретними і корисними. Конструктивний фідбек має бути спрямований на те, що можна змінити, і містити конкретні поради.
- Слідкуйте за тоном і контекстом. Навіть корисний коментар може загубитися, якщо сказаний невчасно або в неприйнятній формі.
Обмеження дослідження і ситуативні нюанси
Автори прямо визнають обмеження своєї роботи. Динаміка владних відносин не була врахована: зворотний зв’язок від старшого менеджера до молодшого працівника відрізнятиметься від зауваження між рівними друзями. Також не розглядалося, як часто слід давати фідбек: друг, який постійно вказує на недоліки, може набриднути.
Крім того, не всі люди завжди радіють відгукам. У дослідженні фідбек, як правило, вважався корисним, але реальне життя складніше: деякі отримувачі можуть відреагувати негативно. І багато результатів отримані в лабораторних умовах, що дещо обмежує їхню екологічну валідність.
Отже, хоча дослідження підкреслює важливість зворотного зв’язку і показує прості способи підвищити готовність його давати, варто підходити до цього обережно. Конструктивний фідбек має бути конкретним, дієвим і вчасним: іноді варто просто запитати, чи бажає людина отримати ваші зауваження.
Підсумок
Серія експериментів показує сталість явища: люди хочуть отримувати фідбек більше, ніж готові його надавати. Однак невеликий зсув перспективи — уявлення себе в ролі отримувача — значно підвищує ймовірність того, що ви скажете корисну річ іншому. Це простий крок, який може зробити спілкування більш відкритим і допомогти людям рости, якщо при цьому враховувати контекст і межі взаємодії.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Don’t underestimate the value of giving feedback – new research shows people want to receive it» в журналі The Conversation 30 березня 2022 року.
