Кілька постатей в одній біографії
Алєксандр фон Гумбольдт постає не як одна однорідна фігура, а як сукупність образів, які люди створюють залежно від своїх очікувань і потреб. Саме так аргументує історик науки Ніколас Адріянус Рупке в інтерв’ю для журналу «Космос». За його словами, кожна епоха й кожне суспільство «малюють» власного Гумбольдта, наділяючи його рисами, які відповідають їхнім ідеалам: дослідник, романтик, мандрівник, кліматолог або навіть герой робітничого класу — усі ці образи співіснують.
Рупке підкреслює просту думку: люди бачать в історичних постатях те, ким самі хотіли б бути. Тому розмаїття портретів Гумбольдта не дивує — воно показує не лише його різнопланову діяльність, а й те, як суспільство потребує різних легенд і прикладів.
Національні версії: Німеччина, Британія, Америка
Країни по-різному інтерпретували спадщину Гумбольдта. У Німеччині важливою лишається його основна праця «Космос» та цілісне бачення природи. У Великій Британії натомість історики й читачі ще в XIX столітті бачили в ньому фігуру, якої можна приписати імперські мотиви; там його цікавили також зв’язки з Дарвіном і питання впливу на теорію еволюції. Рупке зауважує, що сьогоднішні дискусії про ступінь впливу Гумбольдта на Дарвіна тривають, і що самі анекдоти — наприклад історії про те, що «Дарвін не встиг і слова сказати, коли вони зустрілися, тому що Гумбольдт занадто багато говорив» — посилюють певні уявлення.
Ці наративи формувалися не тільки завдяки науковим працям, а й через популярні репортажі: у європейських газетах читачі могли дізнатися про його пригоди в джунґлях, і це допомагало створювати образ мандрівника й «кіногероя» в дусі археолога Індіани Джонса.
Біографічні стратегії й вибір фактів
Рупке описує, як біографи будували образи Гумбольдта, користуючись різними прийомами відбору матеріалу. У цю роботу входили як підкреслення певних епізодів, так і замовчування інших. Націоналісти, наприклад, могли применшувати роль французького періоду в житті вченого або зовсім іґнорувати так званого «французького Гумбольдта». Подорожі, які не вкладалися у потрібний наратив, часто залишалися поза увагою.
Прикладом є коротка подорож до Філаделфія та Вашинґтона перед поверненням до Европи: цей епізод довго не згадувався, а зацікавлення ним з’явилося тільки під час тісніших післявоєнних зв’язків між Західною Німеччиною та США. Тобто те, що потрапляє до біографії, залежить від того, який образ хочуть підкреслити.
- Селективність фактів: відбір матеріалу під певну ідею.
- Конструювання легенд: наприклад, дружба з Ґете подається як доказ єдності науки та мистецтва.
- Пізні ревізії: поодинокі подорожі чи листи можуть знову стати актуальними в новому контексті.
Політичні ідеології та їхні образи
Політичні течії й режими теж перекроювали Гумбольдта під власні потреби. Рупке нагадує, що сам учений відрізнявся лібералізмом і був противником монархії та церкви. Але згодом його ім’я використовували в різних, іноді протилежних, інтерпретаціях.
Німецька імперія і нацисти
У Німецькій імперії Алєксандр та його брат Вільгельм постали символами культурного поступу, а не мілітаризму. Проте під час правління нацистів сформувався інший образ: вони робили ставку на ідеї «генія німецької крови», які зручним чином вписувалися в їхню ідеологію. Після Другої світової війни на Заході спробували дистанціюватися від таких тлумачень, наголошуючи натомість на атлантистських і дружніх до Америки рисах Гумбольдта.
Різні Німеччини після війни
У Східній Німеччині Гумбольдта сприймали інакше: там наголошували на його турботі про шахтарів і показували його як соціялістичного покровителя та противника колоніяльних амбіцій. Коли Німеччина знову стала єдиною, уявлення знову змінилися: тепер образ Гумбольдта поєднав у собі роль нетворкера, захисника довкілля та навіть активіста за емансипацію гомосексуалів. Рупке зауважує, що сьогодні, коли гомосексуальність у західній цивілізації стала ширше прийнятою, суспільство ставиться до таких аспектів просто: «Він був геєм? Ага. Ну і що?»
Латинська Америка та наукова спадщина
У країнах Південної Америки, куди Гумбольдт мандрував, його пам’ятають і шанують інакше, ніж в Европі. Там, за словами Рупке, Гумбольдт часто лишається частиною національної історії й національної гордости. Його сприймали не як завойовника або колонізатора, а як дослідника, який прагнув вивчити місцеві культури й природу, спираючись на безпосередні контакти з місцевими жителями.
Хоч сьогодні і звучать критичні голоси, що вказують на розбіжності між місцевим баченням і европейськими наративами, загалом Гумбольдт у Латинській Америці часто позиціонується як гість, який цікавився їхньою землею і народом без намірів домінувати.
Гумбольдт як науковець: глобальне мислення і кліматологія
Одна з вагомих заслуг Гумбольдта, яку Рупке виділяє, — це його цілісний, або голістичний, підхід до природничих наук. Він не просто збирач фактів; він шукав кореляції між різними явищами: температурами, геомагнетизмом та іншими параметрами навколишнього середовища. Такий підхід наближав його до тих ідей, які пізніше ляжуть в основу сучасної кліматології.
З огляду на сучасну дискусію про зміну клімату Гумбольдта часто називають піонером, який попереджав про наслідки людського втручання в природу. Рупке каже, що саме цей елемент його наукового спадку — прагнення мислити глобально і шукати взаємозв’язки — робить його актуальним і сьогодні.
Погляд Рупке і висновки
На завершення інтерв’ю Рупке констатує: як автор «метабіографії», він має комплексний погляд на Гумбольдта. Він визнає його як постать із багатьма рисами — науковець, мандрівник, наставник молоді. Особливо Рупке підкреслює роль Гумбольдта як покровителя молодих талантів і наголошує, що на нього варто рівнятися саме в цьому сенсі.
Інтерв’ю для журналу «Космос» записав Ґеорґ Шоль
Ніколас Адріянус Рупке є професором історії в Університеті Вашинґтона та Лі, Лексинґтон, США. Нині історик науки та гумбольдтознавець (автор книжки «Алєксандр фон Гумбольдт. Метабіографія») досліджує недарвінівську традицію в еволюційній біології. У 1980-х роках як стипендіят Фонду Алєксандра фон Гумбольдта проводив дослідження в Тюбінґенському університеті. Рупке є членом Німецької національної академії наук Леопольдина nf Ґетинґенської академії наук.
Інтерв’ю раніше було опубліковано в журналі Фонду Алєксандра фон Гумбольдта «Kosmos», випуск 109, 2018 рік.
Переклали Анаіт Аршакян та Олександр Петров
