Походження терміна
Уперше термін зафіксовано в працях Е. Крейґа і відтоді фігурує в театрознавчих текстах як спосіб опису особливої акторської постави. У джерелі наведено мовні відповідники цього слова:
- Англ.: Über-marionnette
- нім.: Über-marionnette
- ісп.: Über-marionnette
- франц.: sur-marionnette
Сам Крейґ у своїй постановці думки підкреслював ідею заміни живої присутності актора чимось більш регульованим і контрольованим режисером (Craig, 1905 :72). Це поняття означає відхід від традиційного розуміння актора як суб’єкта, котрий постійно коригується інтелектом режисера чи власною пластикою.
Ідейні передумови й контекст
Концепція надмаріонетки виникає в контексті довшої традиції, що прагнула до повного контролю над тілесною артикуляцією на сцені. У цьому контексті згадують і ранні роздуми про природу акторської присутності.
„замаскувався у великому очеретяному манекені, душею якого є він сам” (Diderot, 1773: 406)
Посилання на праці Дідро підкреслює, що ідея про актора як манекеноподібну фігуру має витоки в довоєнних теоретичних трактатах, де думка про театральну маску і контроль над зовнішністю акторської фігури вже була предметом дискусії.
Значення для практики і досліджень
Під поняттям надмаріонетки розуміють не буквально ляльку, а спосіб постановки, де акторська індивідуальність у фокусі не як автономна сила, а як елемент режисерського задуму. Такий підхід змінює ставлення до тіла, міміки і руху на сцені, оскільки головним стає контроль і форма, а не імпровізація чи внутрішній акторський порив.
Література
Літ.: Kleist, 1810; Stanislavski, 1963, 1966; Bernsky, 1971; Fournel, 1988
